Zetić preveden na ukrajinski jezik: Дражен Зетич: Засклені погляди паризького салону

Дражен Зетич
Засклені погляди паризького салону

В сусідній квартирі живе невінчана молода пара –
заручені.
Він вже певний час без роботи, вона студентка третього –
четвертого року медицини. Не впевнений…
Колись закохані,
сьогодні ж коханці пекла. Суперечки… Забуті ніжні моменти,
посвячені слова в молитовному храмі кохання.
Дерев’яні символи. Вензель ІНРІ. Розіп’ятий чоловік на хресті.
В будь-який час надійдуть рахунки…
її сумочка тижнями зяє порожня: без пудри, помади, шовкових
зв’язок подертих підколінок!
… поспішно вибігає щоранку з квартири з нерозчесаним волоссям. Стривожена
… з синцями під очима.
Надворі – червоний мотоцикл перед знаменом вкраденого
французького прапору …. порожній бак.
Запитливе лице господаря з’явиться увечері… Від сорому слова не йдуть на
вуста,
Нема виправдань …. відмовок з фільмів. Нема, як і диму від погашених кілька
годин тому дешевих папіросів з трешнявського базару…
Я банкрот…..
Думаю … прошмигнути вдвох …. на кінчиках пальців, як примадонни на
перших уроках балету. Написати кілька слів на висмикнутому аркуші з її
зошиту для семінарів … куртуазно подякувати …. залишити ключі на столі.
На склі скромно оправлених картин, вирізняються два перелякана обличчя із
заручин. Нервово зім’ятий килим …. кава без смаку … зірки як багрянцем вилиті
арабески… Неділя. В кінці вулиці спущені жалюзі на магазині… Елегантні вікна в
паризькому стилі. Порожня рама дзеркала для лікування вечірнього
марнославства. Спотворена сажею ніч…. Мовчазний щебет вранішніх птиць.
Приспані самородки чорної художникової землі …

Чи є зірки які можуть освітлити ці похмурі біди…
відігнати жалібні марсильєзині дикі ночі. Чи є ….!?
Ще раз грію каву в банячку з синьою лямкою,
Може зараз мені пощастить.
За кілька днів ….. пошукаю дорожню сумку зі спільного гардеробу. Сяду в
автобус. подамся на будівництво в передмісті Рієки.
Її залишити … саму у тривожній квартирі. З радіо апаратом. Ветхим
калорифером… несплаченими рахунками за травень …
Ісусе, бережи Єлизавету, до мого повернення…

 

 Третє квіткове поселення 3

Переклала Надія Саджак

hrvatska verzija

 

Ostakljeni pogledi pariškog salona

… ratujem u samom sebi.

Danima ispirem u pjesmi suze: tuđe… svoje.
U susjednome stanu živi nevjenčani mladi par –

zaručnici.

On je već neko vrijeme bez posla, ona studentica treće –
četvrte godine medicine. Nisam siguran…
Hhahahaha…  Nekad zaljubljeni,

danas ljubavnici pakla. Prepirke… Zanemareni nježni trenuci,
posvećene riječi u molitvenom hramu ljubavi.
Drveni simboli. Monogram INRI. Razapeti čovjek na križu.

Svaki trenutak prispjela stanarina…

njena torbica tjednima zjapi prazna: bez pudera, ruža, svileni

svežnjevi poderanih dokoljenica!

… žurno istrčava svako jutro iz stana nepočešljane kose. Zabrinuta… s

podočnjacima.

Napolju parkirani crveni motor pred stijegom ukradene
francuske zastave… prazan rezorvoar.

Upitno lice gazde dolazi večeras… Od srama mi ne dolaze na usta riječi,
ponestalo je opravdanja… filmskih izgovora. Nema ih kao ni dima prije kojih

sat vremena ugašenih jeftinih filtera s trešnjevačke pijace…

Švorc sam…

Razmišljam…  iskrasti se oboje…. na vršcima prstiju, kao primadone na prvim
tečajevima baleta. Napisati par riječi na istrgnutome listu iz njene
seminarske bilježnice… kurtoazno zahvaliti… ostaviti ključeve na stolu.
Na staklima skromno uramljenih slika, oslikavaju se dva preplašena zaručnička
lica. Izgaženi tepih od nervoze… kava bez okusa… zvijezde kao purpurom

prolivene arabeske…

Nedjelja. Na kraju ulice spuštene dućanske rolete…  Elegantni prozori u
pariškome štihu. Prazni okvir zrcala za liječenje podnevne taštine. Zamrljana

noć čađom… Umuknili žal jutarnjih ptica.
Usahnulo grumenje crne slikareve zemlje…
Ima li zvijezda koje će rasvijetliti ove tmurne jade…
otjerati žalosne marseljezine divlje noći… Ima li… !?
Još jednom podgrijavam kavu u lončiću s plavim rubom,

možda ću sada imati malo više sreće.

Za par dana… potražiti ću putnu torbu iz zajedničke garderobe. Sjesti na 
autobus… kreniti na jedno gradilište u riječkome predgrađu.
Nju ostaviti… samu u tjeskobnome stanu. S radio – aparatom. Dotrajilim

kaloriferom… neplaćenom stanarinom za svibanj…
Isuse, čuvaj Elisabethu, dok se ne vratim…

 

Dražen Zetić